Автор
|
Тема: Моё творчество! Критика, пожелания, предложения... (прочитано 25105 раз)
|
|
Антея
|
Любов! Хто винен в тім, що відчуваючи тебе Страждати мусимо ми завжди? Кохаєш не жаліючи себе... Як зрозуміти тебе важко! Здавалося б, ти мала щастя нам нести. Натомість, біль приносиш і страждання! Наповнюєш нас мріями завжди, Та не виконуєш ти ті бажання! Ти - промінь світла в нашому житті, Ти - сенс і ціль самого існівання! Нажаль, немає чистої любові у житті, Бо чистота - то щастя, а любов - страждання...
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
Природа розквітає навесні І ти з'являєшся мені у сні. ґвже в котрий раз ловлю я погляд твій, Та наближатися до мене ти не смій! Нема сесною листя на гіллі, Нема й мойого щастя на Землі... З'являєшся ти в снах, а на яву, Своїм складним життям живу! Ось перші квіти вже з'явились у лісах, А очі вже купаються в сльозах... Страждання пробудив ти у мені, Благаю, не з'являйся більш у сні!
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
EXE-Q-THOR
гость
|
По просьбе создавшего тему участника тема временно закрыта. Update: Открыто. Входи кто хочешь 
|
|
|
|
« Последняя правка: 18 августа 2006 года, 17:07:41 от Lucifer - [EXE-Q-THOR] »
|
Авторизирован
|
|
|
|
|
Лари Воздушный Зайчик
|
АнтеяИтак, выполняю своё обещание!  В первую очередь позволь восхититься образами. Ибо сначала я воспринимаю именно их. Во-вторых, как я тебе уже говорила, мне очень нравятся песни на украинском, а у твоих стихов замечательная песенная мелодия. Они все разные, но все написаны с любовью, даже те, что не про неё 
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Смерть воина, старика или ребёнка я понимаю. Я приношу покой и облегчаю страдания. Но смерть разума я никогда не понимал. (С)
|
|
|
|
Антея
|
Лари Воздушный Зайчик Спасибо, зайчик  Тема открыта, а это значит, что я продолжаю  Медленно но уверенно..
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
Зачарована книга
Ніхто не розгадає загадку душі моєї Не для того вона складалась у роках... Та лише згадка мрії однієї Безсоння й сльози викликає по ночах.
Для всіх я книжка в кольоровім переплеті І не шукають змісту в сторінках. І в швидкісному часу леті Зміст губиться в заплутаних рядках.
Ця книга переходить з рук до рук Лиш літери стираються й марніють... А час летить, і може через рік Її вже й прочитати не зуміють...
Все більше й більше читачів, Та книга все марніє і марніє. Хто б їх читати ці книжки навчив? Хто взагалі читати їх уміє?
Чи ж є читач, що дивні ці слова Зуміє прочитати й розгадати?.. Що змісту у цих книг нема, Що книгу цю, саммому треба написати!
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
Почуття і слова
Живу сьогодні і сьогодні помираю, Лягаю спати і у небо відлітаю. Когось знаходжу, а когось втрачаю.. Проте, шо буде завтра я не знаю.
Я плачу і сміюся одночасно, Я вмію зупинитись вчасно. Я впевнено вступаю у життя, Але, як всі, ховаю почуття...
Це стах, чи біль, чи просто самота? Не знаю я, ніхто і не пита. Я як і всі, а в той же час інакша. Це схожість й особливість наша.
Усі ми разом і усі чужинці, Лишаємось з собою на одинці.. Нікого не впускаємо у серце, Але, для когось воно ж бьється!
Я ні про кого не кажу, й про всіх водночас. Не вилікує рани в серці час. Та й ці слова нікого не втішаюь. Та сенс якийсь усе ж вони вміщають!..
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
Мій крик серед темної ночі Твої запалені очі Моє замучене серце В твоїй душі озоветься
Моє поранене тіло Твої поламані крила Мій зірваній ніжний голос Твій посіділий волос
Моя розбита свобода Твоя забута природа Моє життя неминуче І горе твоє пекуче
Ніжність моя холодна Вірність твоя голодна Надія моя жагуча Любов твоя колюча
Доля моя загублена Совість твоя спаклюжена Справа наша почесна Тільки от гра нечесна...
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
Проститься и простить, Влюбиться но забыть. Вернуться чтоб уйти. Разрушить все пути.
Я знаю, что нужна, Ты знаеш, что одна. Зачем слова и боль? Да, к нам пришла любовь...
Пусть странно и смешно, Ей это всё равно. Я не солгу себе, А значит, быть беде.
Не сбудуться мечты, Разведены мосты. На разных берегах. И я стою в слезах.
Во сне тебя зову, Иное на яву. Хочу отвергнуть, но Мне это не дано.
Всё ожило вокруг Но вдруг замкнулся круг. Любовь и боль опять, Как сложно вспоминать..
Моему спасителю и мучителю посвящаеться...
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Лари Воздушный Зайчик
|
Последнее - просто замечательно! Оффтоп: ты как, куда пропала?
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Смерть воина, старика или ребёнка я понимаю. Я приношу покой и облегчаю страдания. Но смерть разума я никогда не понимал. (С)
|
|
|
|
Антея
|
Дорога знову стелиться у осінь, Реве й лютує вітер знов, Міняю теплмй дім на дощ і холод, Фатальна помилка - дорога у любов, Солоні сльози котяться з очей, Лягають на шовкове покривало, як алмази. Сім нот сплелися у шаленому танку. До тебе...
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
Чому так легко відпустила, Того, хто в серце глибоко запав? Можливо, просто не любила, Можливо, він цього не знав.
Здається, мала б я страждати... Та легко і спокійно на душі. Я буду щастя справжнього чекати. Тебе ж я оспіваю у вірші.
З тобою були разом ми недовго, Та спогади приємні ти лишив. Тебе залишила самого. Радій, ти ж так цього хотів.
Чому ж я бачу сумнів у очах? Мені не байдуже, що буде далі! Я знаю, що тебе спиняє страх. Я знаю, та в мені нема печалі.
Все скінчено, я розумію це. Ти знаєш, що я намагалась. Пробач і відпусти мене. Все скінчено, лиш спогади зостались...
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
Страх, а ти не в змозі це прийняти, І всі думки ти змушений ховати, Всі почуття - примарні і примхливі І перед страхом всі вони зрадливі. Чому ж не хочеш зрозуміти? страх - це природно, цього не змінити. Не знищити й не перетворити, І не усунути ніяк. Бо страх - це існування твого знак. Якщо його нема, нема й тебе. Він завжди, над усім, своє бере. Від цього ти тікаєш, та дарма, Сильнішого нічого бо нема. Його не збореш й не переженеш. І від самого себе не втечеш. Розкрий себе для цього відчуття. Не прагни спокою чи забуття. Прийми з відкритим серцем і душею. І ти побачиш - зміниться життя.
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
Антея
|
Краса врятує світ
«Краса врятує світ»: Сказав один мудрець. Якщо це так, скажу я вам, Що світові – кінець.
Бо що таке краса? Ніхто вже і не знає... Бо справжньої краси Ніхто із нас не має.
Краса – це не тату, Не пірсінг, не мейкап. Краса – це певний шлях, Це стиль життя, етап.
Який проходить той, У кого є душа. Душа, що відчуває Де бруд, а де краса.
Я не кажу про те, Як треба людям жити. Не вчу я мріяти, Чекати та любити.
Всі ж ці рядки, для тих, Хто задоволений собою. Для тих, хто вміє жити У гармонії з красою.
|
|
|
|
|
Авторизирован
|
Анитти?! Ну и что что я ещё ребёнок!?
|
|
|
|
 |