Моё творчество! Критика, пожелания, предложения...

[Антея]

Любов! Хто винен в тім, що відчуваючи тебе
Страждати мусимо ми завжди?
Кохаєш не жаліючи себе...
Як зрозуміти тебе важко!
Здавалося б, ти мала щастя нам нести.
Натомість, біль приносиш і страждання!
Наповнюєш нас мріями завжди,
Та не виконуєш ти ті бажання!
Ти - промінь світла в нашому житті,
Ти - сенс і ціль самого існівання!
Нажаль, немає чистої любові у житті,
Бо чистота - то щастя, а любов - страждання...

[Антея]

Природа розквітає навесні
І ти з'являєшся мені у сні.
ґвже в котрий раз ловлю я погляд твій,
Та наближатися до мене ти не смій!
Нема сесною листя на гіллі,
Нема й мойого щастя на Землі...
З'являєшся ти в снах, а на яву,
Своїм складним життям живу!
Ось перші квіти вже з'явились у лісах,
А очі вже купаються в сльозах...
Страждання пробудив ти у мені,
Благаю, не з'являйся більш у сні!

[EXE-Q-THOR]

По просьбе создавшего тему участника тема временно закрыта.

Update: Открыто. Входи кто хочешь

[Лари Воздушный Зайчик]

Антея
Итак, выполняю своё обещание! 
 В первую очередь позволь восхититься образами. Ибо сначала я воспринимаю именно их.
 Во-вторых, как я тебе уже говорила, мне очень нравятся песни на украинском, а у твоих стихов замечательная песенная мелодия.
Они все разные, но все написаны с любовью, даже те, что не про неё 

[Антея]

Лари Воздушный Зайчик
Спасибо, зайчик

Тема открыта, а это значит, что я продолжаю
Медленно но уверенно..

[Антея]

Зачарована книга

Ніхто не розгадає загадку душі моєї
Не для того вона складалась у роках...
Та лише згадка мрії однієї
Безсоння й сльози викликає по ночах.

Для всіх я книжка в кольоровім переплеті
І не шукають змісту в сторінках.
І в швидкісному часу леті
Зміст губиться в заплутаних рядках.

Ця книга переходить з рук до рук
Лиш літери стираються й марніють...
А час летить, і може через рік
Її вже й прочитати не зуміють...

Все більше й більше читачів,
Та книга все марніє і марніє.
Хто б їх читати ці книжки навчив?
Хто взагалі читати їх уміє?

Чи ж є читач, що дивні ці слова
Зуміє прочитати й розгадати?..
Що змісту у цих книг нема,
Що книгу цю, саммому треба написати!

[Антея]

Почуття і слова

Живу сьогодні і сьогодні помираю,
Лягаю спати і у небо відлітаю.
Когось знаходжу, а когось втрачаю..
Проте, шо буде завтра я не знаю.

Я плачу і сміюся одночасно,
Я вмію зупинитись вчасно.
Я впевнено вступаю у життя,
Але, як всі, ховаю почуття...

Це стах, чи біль, чи просто самота?
Не знаю я, ніхто і не пита.
Я як і всі, а в той же час інакша.
Це схожість й особливість наша.

Усі ми разом і усі чужинці,
Лишаємось з собою на одинці..
Нікого не впускаємо у серце,
Але, для когось воно ж бьється!

Я ні про кого не кажу, й про всіх водночас.
Не вилікує рани в серці час.
Та й ці слова нікого не втішаюь.
Та сенс якийсь усе ж вони вміщають!..

[Антея]

Мій крик серед темної ночі
Твої запалені очі
Моє замучене серце
В твоїй душі озоветься

Моє поранене тіло
Твої поламані крила
Мій зірваній ніжний голос
Твій посіділий волос

Моя розбита свобода
Твоя забута природа
Моє життя неминуче
І горе твоє пекуче

Ніжність моя холодна
Вірність твоя голодна
Надія моя жагуча
Любов твоя колюча

Доля моя загублена
Совість твоя спаклюжена
Справа наша почесна
Тільки от гра нечесна...

[Антея]

Проститься и простить,
Влюбиться но забыть.
Вернуться чтоб уйти.
Разрушить все пути.

Я знаю, что нужна,
Ты знаеш, что одна.
Зачем слова и боль?
Да, к нам пришла любовь...

Пусть странно и смешно,
Ей это всё равно.
Я не солгу себе,
А значит, быть беде.

Не сбудуться мечты,
Разведены мосты.
На разных берегах.
И я стою в слезах.

Во сне тебя зову,
Иное на яву.
Хочу отвергнуть, но
Мне это не дано.

Всё ожило вокруг
Но вдруг замкнулся круг.
Любовь и боль опять,
Как сложно вспоминать..

Моему спасителю и мучителю посвящаеться...

[Лари Воздушный Зайчик]

Последнее - просто замечательно!
Оффтоп: ты как, куда пропала?

[Антея]

Дорога знову стелиться у осінь,
Реве й лютує вітер знов,
Міняю теплмй дім на дощ і холод,
Фатальна помилка - дорога у любов,
Солоні сльози котяться з очей,
Лягають на шовкове покривало, як алмази.
Сім нот сплелися у шаленому танку.
До тебе...

[Антея]

Чому так легко відпустила,
Того, хто в серце глибоко запав?
Можливо, просто не любила,
Можливо, він цього не знав.

Здається, мала б я страждати...
Та легко і спокійно на душі.
Я буду щастя справжнього чекати.
Тебе ж я оспіваю у вірші.

З тобою були разом ми недовго,
Та спогади приємні ти лишив.
Тебе залишила самого.
Радій, ти ж так цього хотів.

Чому ж я бачу сумнів у очах?
Мені не байдуже, що буде далі!
Я знаю, що тебе спиняє страх.
Я знаю, та в мені нема печалі.

Все скінчено, я розумію це.
Ти знаєш, що я намагалась.
Пробач і відпусти мене.
Все скінчено, лиш спогади зостались...

[Антея]

Страх, а ти не в змозі це прийняти,
І всі думки ти змушений ховати,
Всі почуття - примарні і примхливі
І перед страхом всі вони зрадливі.
Чому ж не хочеш зрозуміти?
страх - це природно, цього не змінити.
Не знищити й не перетворити,
І не усунути ніяк.
Бо страх - це існування твого знак.
Якщо його нема, нема й тебе.
Він завжди, над усім, своє бере.
Від цього ти тікаєш, та дарма,
Сильнішого нічого бо нема.
Його не збореш й не переженеш.
І від самого себе не втечеш.
Розкрий себе для цього відчуття.
Не прагни спокою чи забуття.
Прийми з відкритим серцем і душею.
І ти побачиш - зміниться життя.

[Антея]

Теперь мои новые стихи будут появляться ещё здесь http://minlyva.livejournal.com/

[Антея]

Краса врятує світ

«Краса врятує світ»:
Сказав один мудрець.
Якщо це так, скажу я вам,
Що світові – кінець.

Бо що таке краса?
Ніхто вже і не знає...
Бо справжньої краси
Ніхто із нас не має.

Краса – це не тату,
Не пірсінг, не мейкап.
Краса – це певний шлях,
Це стиль життя, етап.

Який проходить той,
У кого є душа.
Душа, що відчуває
Де бруд, а де краса.

Я не кажу про те,
Як треба людям жити.
Не вчу я мріяти,
Чекати та любити.

Всі ж ці рядки, для тих,
Хто задоволений собою.
Для тих, хто вміє жити
У гармонії з красою.