Украинские события - CLXVIII

[Polliana]

В Петербурге городской суд отменил решение районного суда о депортации на Украину Владимира Веклича, воевавшего на стороне самоправозглашенной Луганской народной республики в составе бригады «Призрак». Об этом сообщает «Росбалт» со ссылкой на источник.
«Судья вынесла решение о том, чтобы постановление суда Петроградского района отменить и освободить его из-под стражи в зале суда», — сказал собеседник агентства.
По его словам, дело направлено на пересмотр.
В начале июня 2016 года Веклича задержали в Петербурге за отсутствие регистрации. Мужчину отправила в спецприемник для временного содержания иностранцев. Позже районный суд приговорил его к штрафу и депортации на Украину.
На судебном заседании, Веклич отметил, что служил в самоправозглашенной Луганской народной республике артиллеристом, а в Киеве ему грозит наказание до 15 лет за терроризм. По его словам, в Петербург он прибыл после контузии по программе «Соотечественники», однако его регистрация закончилась в мае 2016 года.

https://zona.media/news/2016/12/07/ostalsya-v-pitere

[passer-by]

Спасибо, Polliana, за хорошую новость. 

[Змей]

Спасибо, Polliana, за хорошую новость
Хорошо, но остались другие.

[passer-by]

Спасибо, Polliana, за хорошую новость
Хорошо, но остались другие.

Но, может быть, лиха беда начало? 

[Лоренц Берья]

Анатолий Шарий
12 ч ·
Сами по себе эти дебильные убийцы Бузины никому не интересны. Я полагаю, их сейчас ВНЕЗАПНО крепят, рылами по полу и по роже ногой, потому что через них можно держать за коки отдельных нардепов не президентской фракции. Эти ущербы знают о других убийствах. Обращайте внимание, кто больше всех будет за них рвать попу.

[Лоренц Берья]

http://hvylya.net/news/exclusive/v-kremle-mogut-poyti-na-ustupki-po-donbassu-do-kontsa-leta-solovey.html

Москва надеется реализовать Минские соглашения в выгодной для себя интерпретации.

Об этом российский политолог Валерий Соловей рассказал в интервью LB.ua.

«Если Кремль подписал Минское соглашение, то не может же он подписать его с фашистами? Да, Москва надеется тем или иным образом это соглашение реализовать в выгодной для себя интерпретации. И одновременно пытается налаживать какие-то отношения с киевскими властями», — заявил он.

По словам Соловья, из Кремля поступают сигналы и о возможных уступках.

«Из разных источников поступает самая разная информация — вплоть до того, что Россия готова до конца лета вывезти тяжелое вооружение из Донбасса. Готова на то, чтобы контроль на месте осуществляла некая совместная служба, которая бы включала миссию ОБСЕ, полицейские силы ОБСЕ и местную донбасскую милицию, которая будет вооружена только стрелковым оружием. И чтобы контроль над российско-украинской границей также был совместным, с участием миссии ОБСЕ», — отметил он.

Соловей считает, что это выглядело бы значительным продвижением вперед по сравнению с тем, что сейчас.

«Но я хорошо знаю, что любые намерения могут измениться в течении 24 часов. Как это было с Турцией. Потому что произошедшее с Турцией было неожиданным для всех. Я вас уверяю» ,- заявил эксперт.

Юрий Романенко
Вчера в 14:36 ·
Соловей озвучил вариант, который нам сейчас могут вполне реально втюхивать как "компромисс". Москва "отводит" тяжелые вооружения с ‪#‎ЛДНР‬, бандво остается типа только с легким. Впрочем, вооружения отводят на военные базы, которые спешно строятся у границы с Украиной. Контроль над границей переходит не ВСУ и пограничникам Украины, а мифическим силам ОБСЕ, где россияне вместе с союзниками, будут определять кто границу переходит, а кто нет. Итак, что мы получаем на выходе. Стрельба прекращается - хорошо, контроля над территорией - нет, границы - нет, но проводите выборы, чтобы легализировать ЛДНР и переводить дальше ситуацию в формат "внутреннего диалога". Дальше нас попросят отвести тяжелые вооружения от линии соприкосновения, ведь в "ЛДНР их нет", а потом разминировать все, а потом разрешить гражданам "Украины из ЛДНР" участвовавать в выборах в Раду. А да, забыл, Украина должна будет оплачивать их социалку и экономику. А если что пойдет не так, то Россия оперативно перекинет тяжелую технику и все пойдет по новой. Вопрос - НА ФИГА НАМ ЭТОТ БАЛЛАСТ?

Такая версия. Супротив того как паникует Романенко это куда более опасный для ЛДНР вариант чем для 404, и по сути создает ситуацию для операции "Буря".

[passer-by]

Анатолий Шарий
12 ч ·
Сами по себе эти дебильные убийцы Бузины никому не интересны. Я полагаю, их сейчас ВНЕЗАПНО крепят, рылами по полу и по роже ногой, потому что через них можно держать за коки отдельных нардепов не президентской фракции. Эти ущербы знают о других убийствах. Обращайте внимание, кто больше всех будет за них рвать попу.

Ага, таки ж да, «рылами по полу и по роже ногой»! Жалуются, что «хлопцiв бьють», непонятно, мол, зачем. Призывают, но как-то увяли. Пишут, что к зданию УБОП уже подтянулись нардепы Луценко и Парасюк.
здесь и фото

[Лоренц Берья]

Анатолий Шарий
12 ч ·
Сами по себе эти дебильные убийцы Бузины никому не интересны. Я полагаю, их сейчас ВНЕЗАПНО крепят, рылами по полу и по роже ногой, потому что через них можно держать за коки отдельных нардепов не президентской фракции. Эти ущербы знают о других убийствах. Обращайте внимание, кто больше всех будет за них рвать попу.

Ага, таки ж да, «рылами по полу и по роже ногой»! Жалуются, что «хлопцiв бьють», непонятно, мол, зачем. Призывают, но как-то увяли. Пишут, что к зданию УБОП уже подтянулись нардепы Луценко и Парасюк.
здесь и фото

И кто из нардепов бросился защищать?

[Лоренц Берья]

К вопросу о как то поднимавшейся теме смертности среди бывших и действующих членов батальона "Айдар". Вот что мне удалось насчитать по материалам википедии.

Википпедия в отличии от многих других сайтов фиксирует не только умерших проходящих службу, но и уже демобилизовавшихся, погибших от болезней, несчастных случаев и криминальных инцидентов.

Якубик Ростислав Зенонович (Позивний «Кубик»)1979, Ішків Козівський район Тернопільська область. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Під час Революції Гідності був командиром тернопільської «12-ї сотні» Самооборони Майдану.За інформацією Романа Кузя, військовослужбовця «Айдару». Дата гибели: 13.02.2015.   Ростислав помер від зупинки серця під час артилерійського обстрілу міста Щастя під Луганськом[545]. 15 лютого з воїном попрощалися в Києві на Майдані Незалежності.[546]

Смерть показавшая подозрительной сослуживцам еще тогда, больше года назад.

Шабрацький Дмитро Сергійович (Позивний «Поет»)5 жовтня 1987, Привілля (Лисичанська міська рада) Луганська область. Командир відділення 3-ї диверсійно-розвідувальної роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Під час Революції Гідності з групою, що була зібрана лисичанським міськвиконкомом, поїхав на Антимайдан, але в Києві пішов на Майдан[788]. 7 травня 2014 року був вимушений залишити Лисичанськ, приєднався до «Айдару», воював за рідну Луганщину. Залишилися батьки. 26 березня 2015 був знайдений мертвим на території військової частини, що базувалася в приміщенні СТО на виїзді з міста Лисичанськ (Луганська область), з простріленою головою. Поряд лежав автомат Калашникова. Слідство веде лисичанська поліція, основна версія — самогубство. Через рік слідчий закрив справу за відсутності складу кримінального правопорушення. Батьки не погоджуються та кажуть, що за кілька днів до смерті Дмитро скаржився на конфлікт із керівництвом роти, і просив їх не вірити у випадкову смерть, якщо щось станеться. Через суд справу було поновлено[789].

Тут тоже были сомнения. Но как бы то ни было все происходило внутри самих частей и могло быть только внутриайдарскими разборками.

Романов Сергій Миколайович (Позивний «Пума»)18 квітня 1978, Верхній Рогачик Херсонська область. Солдат, стрілець штурмового підрозділу «Яструб» 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Виріс у багатодітній сім'ї, з братом і 4 сестрами. Активний учасник Революції Гідності, входив до підрозділу «Яструб» 8-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану, з якого потім сформувався однойменний підрозділ в «Айдарі». Залишилася дружина та двоє синів. 13 травня 2015 помер в обласній лікарні м. Херсон від хвороби, що пов'язана з хімічним отруєнням внутрішніх органів під час боїв за смт Новосвітлівка під Луганськом у серпні 2014 року, де російські збройні формування застосовували заборонені міжнародними конвенціями касетні снаряди з фосфором. Похований в смт Верхній Рогачик.[49]

Продукты горения фосфорных боеприпасов действительно токсичны. Когда ВСУ активно их применяло в обстрелах Донецка и Шахтерска многие думали что применяются какие то газы, и отмечали воздействие на организм. Но не помню что бы шла речь о смертельных случаях отравления.

Роземборський Олександр Євгенович 11 червня 1967, Хмельницький. Солдат, розвідник 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Активний учасник Революції гідності. У складі «Айдара» воював у найгарячіших точках Луганщини. Залишилася дружина та двоє дітей, 15-річна донька і 6-річний син. 14 листопада 2015 помер у Київському військовому шпиталі внаслідок важкої хвороби. Прощання з айдарівцем відбудеться 17 листопада, о 14:00, на Майдані Незалежності[596].

Аландарев Геннадій 22 серпня 1960, Київ. Військовослужбовець 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар» (не підтверджено).[651]. Воював на Луганщині, в місті Щастя. Залишився син. 6 грудня 2015 наклав на себе руки, підірвавши гранату, на Трухановому острові біля Московського мосту у м. Києві[652].   

Тут вроде как факт самогубства есть, но не факт что чел был айдаровцем. Есть сомнения. Впрочем у Айдара были кое-какие проблемы со списками.

[Лоренц Берья]

Продолжение

Алмашин Володимир Михайлович 16 травня 1967, Ірпінь Київська область. Проживав у м. Київ (Печерський район). Солдат 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Публіцист. Учасник націоналістичного руху з 1990-х років. Після розколу в лавах Спілки Незалежної української молоді (1990 рік) Володимир разом з кількома побратимами заснував Українську Націоналістичну Спілку. Згодом, впродовж кількох років очолював Хмельницьку організацію УНА-УНСО, кілька років модерував сайт «Народний Оглядач», згодом «Княже Місто». 2015 року погодився модерувати сайт Комітету Визволення Політв'язнів. Належав до середовища фанатів ФК «Динамо» Київ, відомий як «Вова Борода». Автор книг про фан-рух «Don't stop» і «Більше ніж гра», писав статті для журналу «Святослав». 2014 року воював у лавах батальйону «Айдар». Залишилася доросла донька. 2015 року у Володимира стався мікроінсульт. Наприкінці 2015 року він впав у кому, помер 23 січня 2016. Похований у Києві на Байковому цвинтарі[70].


Кривомаз Олег Геннадійович (Позивний «Камаз»)13 лютого 1975, Луганська область. Мешкав у м. Суми. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. З Майдану пішов на фронт у травні 2014 року, брав участь у боях «Айдару» за звільнення Луганщини (Щастя, Новосвітлівка, Хрящувате). Під час бойових дій отримав контузію та кілька поранень, та після лікування знову повертався на передову. Рідних немає. 8 лютого 2016 помер через раптову зупинку серця у санаторії «Джерело» в Пуще-Водиці, під Києвом, ліг спати і не прокинувся. Похований на Алеї Слави Лісового кладовища Києва[91].


Луцюк Роман Йосипович (Позивний «Лисий»)25 серпня 1976, Шклинь Горохівський район Волинська область. Проживав у Луцьку. Солдат 2-ї «волинської» штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Закінчив Волинський державний університет ім. Лесі Українки, у 1999—2000 роках працював у Муніципальній дружині Луцька, потім був приватним підприємцем. З перших днів Революції Гідності їздив у Київ. В травні 2014 року пішов добровольцем до батальйону «Айдар». Двічі був поранений на війні, перше поранення було 21 липня 2014 у бою під Георгіївкою, коли айдарівці з бійцями інших підрозділів відбили селище у російських бойовиків. Після лікування Роман достроково повернувся на передову. Вдруге був поранений під Щастям. Залишилися дружина та дві доньки, 8 і 15 років. 5 листопада 2014 року Роман дістав важке поранення у живіт під час бойових дій в районі міста Щастя під Луганськом. В Київському військовому шпиталі переніс 6 операцій. Із січня 2015 року продовжив лікування в Yale–New Haven Hospital (США, штат Коннектикут), де йому допомагала українська громада Коннектикуту. В жовтні 2015 Роман успішно переніс надзвичайно важку операцію, але після операції з'явилися численні ускладнення. Вночі 20 березня 2016 року він помер. Похований у Луцьку, на Алеї Героїв кладовища в селі Гаразджа[193].


Дивак Руслан Михайлович (Позивний «Змій») 21 вересня 1986, Яворівка (Драбівський район) Черкаська область. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. Після Майдану добровольцем пішов на фронт. 15 жовтня 2014 року під час прориву групи «Італійця» на 32-ий блокпост траси «Бахмутка» (на допомогу вінницьким нацгвардійцям), був поранений в бою та потрапив у полон. Звільнений з полону 21 лютого 2015 року. Пройшов лікування у шпиталі в Ірпені, після демобілізації повернувся додому. Залишилася мати. 19 квітня 2016 Вбитий у Драбівському районі Черкащини, загинув від двох смертельних ножових ран у живіт і серце. Вбивцю затримали. 21 квітня з Русланом попрощалися в с. Яворівка[255]. За повідомленням Черкаської облпрокуратури, 20 квітня в приміщенні літньої кухні домоволодіння одного із населених пунктів Драбівського району виявлено труп 29-річного місцевого жителя з ознаками насильницької смерті[256].

Самойленко Володимир Якович (Позивний «дядя Вова»)8 лютого 1960, 56 років, Кременчук Полтавська область. Проживав у м. Київ. Боєць 8-ї «афганської» роти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар», першого складу. Активний учасник Революції Гідності, з грудня 2013 року був у складі 8-ї афганської сотні Самооборони Майдану. На фронті з травня 2014 року, звільняв місто Щастя, брав участь у боях за Металіст, Новосвітлівку, де дістав контузію. Залишилися дружина та донька.  Після контузії у боях за Новосвітлівку в серпні 2014 Володимира відправили на лікування. На стан здоров'я вплинули травми, які він отримав у ДТП на Харківщині, коли повертався до дому у лютому 2015 року. Перебував у Харківському військовому шпиталі та у шпиталі м. Ірпінь. Після тривалого лікування 16 червня 2016 помер внаслідок другого інфаркту. 20 червня з Володимиром попрощалися у Києві на Майдані Незалежності, похований на Лісовому кладовищі[405].

[Лоренц Берья]

Лупінський Ярослав Михайлович (Позивний «Ярик-автобус») 24 листопада 1963, 52 роки, Сянки Турківський район Львівська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». 25 років прожив в Росії (на батьківщині дружини). Коли почався Майдан, повернувся в Україну, потім пішов на фронт добровольцем «Айдару», був водієм ПАЗа, підвозив боєкомплекти на передову. Відвоював рік, після чого отримав повістку з військкомату та ще на рік пішов на фронт. Після демобілізації повернувся у рідне село, в райдержадміністрації пообіцяли надати кімнату в гуртожитку. Залишилася донька, та на Рівненщині сестра з племінником. 22 червня 2016 орієнтовно В селі Сянки біля дороги був знайдений мертвим, помер через серцевий напад. Похований 24 червня в рідному селі[427].


Семеняка Микола Миколайович (Позивний «Баграм»)6 грудня 1967, Кам'яне (Рокитнівський район) Рівненська область. Проживав у с. Коржі (Баришівський район) Київська область. Боєць «афганської» роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Депутат Київської обласної ради VII скликання, член Постійної комісії з питань екології, природокористування, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій. Член політради партії УКРОП. Шкільні роки пройшли в Тюменській області РРФСР, де 1987 року Микола закінчив Ялуторовський сільськогосподарський технікум за спеціальностю «агроном». У 1987—1989 роках брав участь в Афганській війні, старшина, десантник. Потім працював агрономом в Тюменській області. На початку 1990-х оселився на Київщині. З 1992 року — фізична особа-підприємець у с. Коржі, займався бізнесом, їздив на заробітки у Росію, Ізраїль, Чехію, Польщу, Угорщину. 2006 року обраний депутатом Коржіської сільської ради, 2010 — депутатом Баришівської районної ради, з березня по травень 2014 року був головою Баришівської райради. Активний учасник Помаранчевого Майдану та Революції Гідності, був у 8-й афганській сотні Самооборони Майдану. У 2014—2015 роках воював у складі батальйону «Айдар». Один із засновників організації «Ніхто, крім нас». З листопада 2015 року — депутат Київської облради. Нагороджений радянським Орденом Червоної зірки. Залишилися дружина та дві доньки, 19 і 13 років[433]. 27 червня 2016 Помер вночі від інфаркту. Після прощання на Майдані Незалежності у Києві, Миколу поховали в с. Коржі[434].

[Лоренц Берья]

В общем 11 человек, всего пара явно если кем то и убита то своими, а сама цифра не сказать что очень большая. Проблемы в основном уже у дяденек в возрасте 40-55, "Айдар" по сути выстраивался вокруг бывших афганских сотен Майдана из ветеранов той войны, которым по возрасту 50+. Год, два, жизни на передовой, стрессы, ранения, наверняка пьянство и неправильный образ жизни.
Однако по последним 7 у самих патриотов есть неприятные ощущения, личности среди них есть довольно известные и давние в разных движениях, а сами инциденты и инсульты\инфаркты произошли за последние полгода 2016, больше чем за 2014 и 2015 вместе взятые.


Кстати всего, включая тех кто умер после демобилизации и тех кто из Айдара перевелся в другие подразделения на сейчас числится на том свете 136 человек. Абсолютное большинство среди всех добровольческих формирований и даже больше чем у некоторых бригад ВСУ.

[passer-by]

И кто из нардепов бросился защищать?

Так написали, что "подтянулись Луценко и Парасюк", а вот кто там на фото на самом деле - непонятно.

Владимир Корнилов – Саммит парадоксов

Варшавский саммит НАТО стал поразительной демонстрацией двойных стандартов. Нет, к двойным стандартам Запада мы-то все давно уже привыкли. Мы знаем, как тот же Североатлантический альянс может бомбить суверенные страны, способствовать их расчленению, а потом издавать гневные коммюнике, осуждающие чью-нибудь «агрессию» в какой-нибудь точке мира. Но на нынешнем саммите двойные стандарты относительно России проявились настолько в концентрированном виде, что их приходилось объединять в единые документы и даже фразы. Чего стоит только заявление министра иностранных дел Нидерландов Берта Кундерса о том, что Запад должен «показать России кулак, одновременно протянув открытую руку». Вот представьте себе человека, который протягивает вам для рукопожатия десницу, при этом грозя вам кулаком. Представили? Вот так данный саммит НАТО и выглядел!
………….
здесь всё

[Лоренц Берья]

Из вашей ссылки

Нет, конечно, Украина пока не приблизилась к членству в НАТО. Но я бы призывал российских аналитиков не расслабляться и отказаться от постоянных заявлений: «Украине никогда не светит членство в Североатлантическом альянсе». Не следует путать ЕС и НАТО. Да, Украину никто и никогда не видит в Евросоюзе, ни в каком виде. Но многие натовские генералы мечтают получить возможность использовать украинскую территорию, вдающуюся в самое сердце России, как свою базу. О чем некоторые из них недвусмысленно намекали перед Бухарестским саммитом НАТО 2008 года. Смею заверить, никуда эти планы не делись. Поэтому нивелировать значение подобных намерений ни в коем случае нельзя — их обязательно следует учитывать при выработке оборонных стратегий России. Учитывать и, конечно же, делать все для того, чтобы давние мечты натовских русофобов не осуществились. С чем бы они ни обращались к России — с кулаком или с «открытой рукой»…

Именно по этой причине нужно обязательное свержение нынешнего киевского режима, и как самый минимум выделение востока Украины в отдельное образование, может независимое, может в рамках конфедерации с собственными вооруженными силами.

[BunkerHill]

Бородавка дал все нужные показания, согласился на сотрудничество и отпущен на волю.

В Харькове депортированному из России сепаратисту Андрею Бородавке мера пресечения не избиралась.

Как передает корреспондент УНИАН, об этом сегодня сказал журналистам начальник управления СБУ в Харьковской области Александр Пивовар. “Суд меру пресечения не избирал. Он является к нам на допросы. Мы работаем с ним в качестве подозреваемого”, - сказал Пивовар. Он отметил, что Бородавке объявлено подозрение по ст. 110 Уголовного кодекса Украины (посягательство на суверенитет и территориальную целостность Украины). Подозрение было вручено сразу после его прибытия в Украину. Как сообщал УНИАН, поздно вечером 3 июля сотрудники Управления СБУ в Харьковской области задержали в аэропорту «Борисполь» скандально известного харьковского журналиста Андрея Бородавку, который скрывался в России и был в розыске по подозрению в посягательстве на территориальную целостность и неприкосновенность Украины.
Как сообщила СБУ на своей странице в Фейсбук, служба провела спецоперацию, в результате которой Бородавка был дискредитирован перед его кураторами из российских спецслужб и депортирован в Украину. Согласно сообщению, Бородавке сообщено о подозрении в совершении преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 110 УКУ. Он активно сотрудничает со следствием и дает изобличающие показания в отношении главных функционеров сепаратистско-коллаборационистского движения и их российских кураторов.
СПОЙЛЕРЫ

http://www.unian.net/society/1412033-v-harkove-sud-ne-izbiral-meru-presecheniya-deportirovannomu-iz-rossii-separatistu-borodavke.html