Моё творчество! Критика, пожелания, предложения...

[Антея]

На віру

Я не бажаю зла нікому із живих,
Нікого з мертвих не благаю повернути.
Не люблю сліз і поважаю сміх,
Я вмію зупинитись й обернутись.

Я не тримаю у душі образ,
Не маю в серці заздрощів і люті.
І всі приблеми я долаю враз,
Та руки, ніби в кайдани закуті.

Я вільним птахом в небо не злечу,
І рибкою у простір моря не полину.
І зірку я свою не засвічу,
Й комашкою маленькою не згину.

Я не боюся смерті й перемін.
І часу плин мене вже не лякає.
Від вас я відрізняюся лиш тим,
Що в мене доказів цьому не має.

[Антея]

Знак нескіеченності

Душевні муки і печаль
Нахлинули раптово.
І сліз уже нема, та жаль
У серце стука знову.

І знову двері відкрива
Й ключів не повертає.
В душі панує лиш зима.
Любові там немає.

До того ж, що таке любов?
Ніхто мені не відповість.
Від цього закипає кров,
Вирує в сердці злість.

Немає більше вороття...
Вперед, і тільки так!
Із болю сплетене життя
Як в нескінченність знак.

[Антея]

Внутрішній космос

Знов імпульси думок моїх
Вирують у повітрі.
Ніщо не взмозі зупинити їх
Ніщо, в цілому світі.

Зі мною космос розмовляє,
І шепіт уночі.
І сердце, наче, завмирає
І молиться – мовчи.

І тиша ніжно обіймає,
Стімких думок ріка...
І невідомість відступає,
Страх і печаль зника.

І все стає вже неважливе,
Проблем нема і бід.
І раптом, все стає можливим
Мене приймає світ...

[Антея]

Набридло

Озивається в серці болем
Все що було і буде знов.
Захлинаюся, ніби морем,
Отака-то вона – любов.

Відчувати вже перестала
Радість зустріч і быль розлук.
Розумнішою, все ж, не стала.
Не вдалося зректися мук.

Хоч вже інша і мріям не вірю,
Не засну я стогодні знов.
Бо, як всі, від кохання млію,
Це трагічна казка – любов...

[Антея]

Хвороба

Я хвора хворобою вільних,
Хворобою диких і сильних.
Я невиліковно хвора
Хворобою плинних, змінних.

І з кожним днем усе більше
Я відчуваю болю.
І кожен раз все сильніше
Я утримую волю.

Я закриваю очі
І слухаю хворе серце.
В темній безодні ночі
Я розкриваю дверці...

Не прагни знайти ті ліки,
Мене ти вже не врятуєш.
Я втрачена вже навіки,
Чому є ти, любий, сумуєш?

[Антея]

Я покликала тебе з мрії в сни
У ві сні я покохала тебе.
Та прошу тебе, мені поясни
Як вдалося обманути себе?

Змалювала я тебе зі сльози.
З болю й суму оживила вогнем.
Може, й я увійшла в твої сни?
Та у різних все ж світах ми живем.

Я невзмозі підкорити тебе,
Своїй волі, хоч створила сама.
Я невзмозі віпустити тебе,
Хоч й саму мене ніщо не трима.

Ми з тобою в дивну граємо гру
І не взмозі зупинити спектакль.
Я тобою лиш у мріях живу,
Зустрічаєш ти мене лиш у снах...

[Гела]

Антея, вы меня поразили и порадовали! хотя во мне изрядная доля украинской крови, я на этом языке не говорю, но очень люблю читать на нем. А "Хвороба" - выше всяческих похвал Спасибо!

[Антея]

Єдине ціле

Сніжинкою маленькою розтанула моя душа
В ту мить коли зустрілася з твоею.
Розп’ята, змучена і зранена вона прокинулась
І стала сонцем над землею.

І посмішкою у очах заграла, розбурхала вогонь
Й кружляє у шаленому танку.
Всі перепони космосу у мить одну зламала.
Хіба ви бачили колись таку?

Розлилася теплом по світу у кожній іскорці живій,
Цілющою водою по землі.
І голосами всіх птахів для тебе пісню заспівала
Весною стала між зими.

Сплелися лозами тугими у просторі невидимім вони
Ті дві замучені  і стомлені душі.
І їх уже ніщо не розєднає, бо навіть час бессилий тут
Вони єдиним цілим стали
                                                        Любовю без розлук.....


Гела
Я рада что Вам понравилось Я благодарна Вам за отзыв, для меня это очень важно. Жаль только что тот, кому предназначены эти строки очень далеко

[Антея]

Извиняюсь за долгое отсутствие
В ближайшее время появятся ещё не выложенные стихи и всем кому нравиться моё творчество смогут ими насладиться
А пока свежачок

У зоряному небі
Мріі заблукали

В осіннім листі
Посірілім і замерзлім
Сум згорів в вогні

У лютій хуртовині
Загубилась пісня
Що мамою співалася
Колись мені

І в леті журавлинім
Бється серце
Сумує
За піснями і теплом

В калюжах на асфальті
Небо
Важке й гнітюче
Ну то й що

У вітрі вільному
Душа моя шалена
Як птаха крила розгорта

В тумані дивному
Надія незбагненна
Що по землі знекровленій блука

В деревах голих
Сон таємний
І спокій
Ніжний як зима

У вранішній зорі
Вечірньому заході
В жилих будинках
Мертвих автобанах
Склокочених воронах
Сніжніх кучугурах
У нявканні кота
У сміху немовляти
У барвах райдуги
І у розкатах грому
У крапельці роси
І у густій багнюці
У смерті і житті
КРАСА ПРИРОДИ
Відкрийте очі
Бо вона для вас

[Антея]

Бути

Я те, чим я хочу бути,
Чи те, чим мене бачать люди?
Я можу волю здобути,
Чи в людстві навік потонути.

Я те, що можуть знати,
Що важко, проте, зрозуміти.
Мене всі хочуть зламати,
А деякі, навіть вбити.

Я можу їх зупинити,
А можу просто забути.
Але я буду жити,
А отже, буду бути.

Не можна

Не можна нічого змінити,
Можливо тільки забути.
Не можна біль убити,
Не можна серця утнути.

Життя можна змінити
І щастя можна здобути.
Але себе не звільнити,
Не віднайти спокути.

Себе не переродити
Не склеїти, не зламати
Не можна себе убити,
Бо гріх є убивати...

[Антея]

Питання без відповіді

«У чому сенс життя?»-
Багато хто питає.
І що таке буття?
І хто усе це знає?..

Я хочу відповісти,
Але не знаю нащо.
Коли сумління чисте,
Можливо, це на краще...

Я хочу все забути,
Не думати, не знати.
Та так не може бути,
Бо розум треба мати.

Бо все що в світі існує
Ніколи не відкрити.
Не розгадати душі
І Бога не сотворити

А відповіді всі ці,
Нікому й не потрібні.
Думки – це вільні птиці
І крила їхні дивні.

[Антея]

Радість

Сонце в серці засвітило
Гіркі сльози осушило
Мертву кригу розтопило
І навкруг все звеселило.

Зорі в небі засіяли
Звуки пісні залунали
Всі печалі відвернули
І негоди враз заснули.

Мрія стала знов живою
Птахом вирвалась на волю.
Сколихнуло світ весною.
Що ж це сталося зі мною?

Не сумую я й не плачу
Не кляну недобру вдачу
Я страждати вже не хочу
І не заздріть, бо наврочу!


Для того...

Мої вірі для того,
Хто хоче в мрії жити.
Хто від життя такого
Вже хоче бути вбитим.

Моя душа для того,
Хто серцем відчуває.
Увесь цей бруд й розпусту
Карає й зневажає.

Моє життя для того,
Хто вірить в ідеали.
Для кого честь і гідність
В ціні іще не впали.

Мої думки для того,
Хто здатен зрозуміти.
Життя – прекрасна річ!
А отже, треба жити...

[Антея]

І знову весна

Заспівали пташечки,
Розпустилися квітки,
І струмочки задзвеніли,
Зорі з сонечком зраділи.

Травка й листя зеленіють,
І звірята всі радіють.
Все сміється і співає,
Ніжно сонце зігріває.

Зорі тихо розмовляють,
Солов’ї в гаю співають.
Гуси вранці миють ноги
У калюжках край дороги.

Всі радіють діточки
Вже з’явились й світлячки.
Вся природа розцвіла.
Знову в світ прийшла весна.

[Антея]

Ілюзія

Я не існую в тисячах світів,
Не відчуваю сотні почуттів,
Не в змозі зупинити час
І народилась лише раз.

Не вмію слухати чужі думки,
Не знаю багатьох смаків,
Я не рахую в небесах зірки,
Не відчуваю тяжкості віків.

Не змінюю навколишніх людей
І не краду чужих ідей,
Не вмію обирати сни,
Не підкоряюсь правилам весни.

Я ніч і день, я вітер і земля.
Я біль і сміх, і вічність також я.
Я нічия і для усіх одразу,
Та не зустрінеш ти мене ні разу....


*****

Сміюсь і плачу
Та що це значить?
Кричу й співаю
Жалю не маю.

Творю й руйную
Я не сумую.
Палаю й тану
На злість обману.

Корюсь і граю
Я не чекаю.
Даю й приймаю
Біди не знаю.

Мовчу й дивлюся
Не помилюся.
Краду й ховаю
Та не втікаю.

Іду й вертаю
Мене приймають.
Люблю і мрію
Так, як умію.

[Антея]

Ти втратив мене вже тоді
Коли з переляку і кроку не рушив.
З'явівся в моєму житті
Та лицар мій сон цей порушив.
В жахливому блиску очей
Побачив він серця благання.
Звільнив від безсонних ночей
На зустіч примар сподівання.
Любові струну обірвав
Що цепом обвилась на грудях.
Дурману розвіяв ману
Солодких тих слів та прелюдій.
Він став добровільнім рабом
Щоб біль мій на себе прийняти.
Розп'яв свою душу хрестом
І серце віддав... щоб довіку кохати
                                            страждати
                                              та бути зі мною
                                                 завжди!!!