Моё творчество! Критика, пожелания, предложения...

[Антея]

Абстракція або Незрозумілий
Мивчу
Ти дивишся на мене,
Мовчу
Цілуєш мої руки і вуста.
Кричу
Ідеш не озирнувшись,
Кричу
Боїшся очі підвести.
Сміюсь
Хвилюєшся й ніяковієш,
Сміюсь
Коли ти сердишся-ти гарний.
Живу
Бо народила мати,
Живу
Бо маю життя дати.
Творю
Бо маю, що сказати,
Творю
Щоб марно не зів'яит.
Пишу
Щоб пам'яттю чиєюсь стати,
Пишу
Щоб марно не казати.
Співаю
Бо люблю співати,
Співаю
Бо душу можу виливати.
Журусь
Бо стільки горя не Землі,
Журусь
Бо серце бьється у мені.
Радію
Бо життя прекрасне і чудне,
Радію
Бо воно лише одне.
Плачу
Як не можу стримать болю,
Плачу
Бо змінить не можу долю.
Йду
Бо маю я мету і шлях,
Йду
Лишитися не можу у віках.
Жду
В чеканні цім минаютьроки,
Жду
А вдалині вже чути кроки.
Сплю
І в снах цих лину у світи далекі,
Сплю
І в сни мої проникнути не легко.
Мрію
Бо дива на світі є,
Мрію
Бо є в світі щось моє.
Сподіваюсь
Що знайду себе,
Сподіваюсь
Мене щастя все ж знайде.
Люблю
Бо так має бути,
Люблю
Неможливо забути...

[Freyaananke]

Мое почтение автору. Красивые стихи.

[Антея]

Вот ешё кое-что из нового

Я і вірші
Вірші писати-справа не з легких,
Але не всі це розуміють.
У деяких, це викликає сміх,
А деякі, чомусь, ніяковіють.

Я не поет і не талант великий,
Кажу що відчуваю, от і все.
А той, хто слухати незвиклий,
Нехай не слуха і по своєму живе.

Я в душу ні до кого не прошуся,
Але й в свою проникнути не дам!
Та навіть, якщо я і помилюся,
Це вибір мій, а свій-ти зробиш сам.

Я ні до кого не звертаюсь,
Ні в кого я нічого не прошу.
Я просто жити намагаюсь,
Отож, що відчуваю-те й пишу.

[Антея]

Безкрила птаха
Я ніколи у тебе порад не питала,
Я жила, як могла і у хмарах літала...
Та на землю спустилася враз.

Я у мріях жила, у думках я зростала,
Та крилата пташина із неба упала.
І поламані крила болять!..

І не склеїться знову розбитая доля,
Для безкрилої птахи - загублена воля!

Не так
Знов зустріч випадкова
І поцілунку смак...
Та знов печаль раптова,
Та знов усе не так.

Обійми й поцілунки,
Та холод у очах.
І долі подарунки
Вже викликають страх.

І усмішка, і ніжність,
І знов рука в руці...
І знову невідомість,
Три крапки у кінці.

Вже пам'ять не тримає
Імен, облич і слів.
Але життя минає,
Без зміни почуттів...

[Антея]

Итак, продолжим.
Кое-что из нового я выложила (для сравнения), а теперь вернусь к более ранним произведениям.

Де ти?
Знову серце моє ниє,
Сльози котяться з очей.
Де ти, де ти моя мріє,
Скільки буде ще ночей?

Знову, знову я сумую,
Знову серце розрива.
У вісні я голос чую,
З тіла душу він вийма.

Біль цей тіло все проймає,
Мені горя завдає.
С серце голки заганяє,
Думки на частини рве.

Мучусь я щодень, щоночі,
І не їм я, ї не сплю.
Сірими вже стали очі,
Та не меншає жалю.

Де ти, де ти я питаю?
Зву тебе я повсякчас.
Всюди я тебе шукаю,
Не знаходжу, плине час.

Серденько моє, з'явися!
Все, що хочеш я зроблю.
Хоч на хвильку покажися,
Бо тебе я так люблю...

Жить без тебе я не зможу,
Не знесу я тяжких мук.
І не що не допоможе
Зупинити серця стук.

Тож з'явися, я благаю,
Все з тобою я стерплю.
Все з тобою я здолаю,
Бо тебе я так люблю.

[Антея]

А вот этот мне очень нравиться, но многие его не понимают...

Калинова вдача
Соловей щебече в гаю,
Край ставу калина,
Верба гнеться над водою,
Співає дівчина.

Дівчина співає
І ластівка плаче.
Біль сарце проймає,
Сумна її вдача...

З очей сльози ллються,
До ранку далеко.
Уста не сміються,
Та на душі легко.

Бо знає дівчина,
Що станеться вранці.
Червона калина,
Не гнеться вже в ланці.

Червона калина
Стоїть із вербою.
Зів'яла дівчина,
Пливе цвіт водою.

[Антея]

Моя доля
Тебе не побачила я,
Що ж з того, мабуть, не судилось.
Хоча ти і доля моя,
Та впала я в божу немилість.

Далеко від тебе я знов,
Не можу з тобою зустрітись.
Моя безталанна любов,
Чекатиме долю і милість.

Тебе я невзмозі забуть,
І марно з любов'ю змагатись.
Все ж, суджено разом нам буть,
І в злагоді, мирі кохатись!

[Антея]

Вночі
Сніг іде, іде й не тане,
Застілає все навкруг.
Тихо сонечко сідає,
Затихає денний рух.

Все заснуло і сховалось,
Лише сипле білий сніг.
Радощів вже не зосталось,
І не чути сміх.

Ніч бере до себе тишу,
Ніжно спокій розстіла.
Я ховаю біль у душу
І лишаюся сама.

І ніхто не поторбує
Тихих дум моїх.
Хуртовина лиш лютує
Й сипле білий сніг.

Сніг вкриває мою душу
Від людських очей.
Я ховати сльози мушу
І не сплю ночей.

Своє серце відкриваю
В нічку тиху лиш зимі.
Вранці знову все ховаю
І ношу весь день в собі.

[Антея]

Я обращаюсь, ко всен читателям данной темы с убедительной просьбой!
Пожалуйста, оставляйте хоть какие-то коментарии по поводу прочитаного.
Понравились Вам стихи, не понравились? Какие, почему?..
Ваше мнение для меня очень важно!
Спасибо!

[Антея]

Продолжим.

Біль
Гострий біль вколов мене
Своїм жалом прямо в серце.
Та страждання це мине
Й серце іншому озветься.

Гострий, гострий, гострій біль
На шляху до божевілля.
Сиплють, сиплють, сиплють сіль
І отруйне варять зілля.

Серце в клоччя розрива
І потьмарюється розум.
В душі вихор завива,
Тіло обдає морозом.

Біль, мини, мини благаю
Я не можу більше так.
Все одно тебе кохаю
Господи, подай же знак!

[Freyaananke]

Серце в клоччя розрива
І потьмарюється розум.
В душі вихор завива,
Тіло обдає морозом.

Хорошо звучит, ритм хороший. Из вышевыложенного, одно из лучших стихотворений.

[Антея]

Хорошо звучит, ритм хороший. Из вышевыложенного, одно из лучших стихотворений.

Спасибо! У меня ещё есть красивые стишки!
Читай обновления

[Антея]

Этот стих выкладывать не думала, так как он на русском и о личном (angry_racoon, думаю ты поймёш).
Но специально для Lucifera
Этот стих был навеян сном, кошмаром...

Смерть
Смерть - неизбежность,
Смерть - это вечность.
Смерть близких
Страшнее пуль и ножа!

Когда умираеш,
Ты - тело теряеш.
Другие - теряют
Частичку себя.

И смерть беспощадна,
И смерть безвозвратна,
И смерть - это жизни конец.

И ты понимаеш,
Что всё неизменно,
Что это закон и венец.

[Антея]

Итак, продолжим!

Хто винен в тім, що я сама?
І що тебе немає поруч?
На серці й на душі зима,
Ніхто не йде мені на поміч.

Ніхто не винен що сама,
І щолить у мане серце.
Та скоро прийде знов весна
Й моє кохання усміхнеться.

Страждаю я , усе ж, дарма!
Бо знаю, що мене кохаєш.
Зима, розлучнице-зима,
Мене ти більше не злякаєш!

[Антея]

Почуй мене, доле моя.
Навіки я стану твоя.
Ми будемо разом з тобою.
Тебе огорну я любов'ю.

Я стану для тебе усим.
І буду чекати я змін.
Завжди тебе буду кохати.
Не буду ночами я спати.

І линути мріями вдаль.
Ф гнати від себе геть жаль.
Ти будеш зі мною, я знаю.
Тебе я так сильно кохаю!