Моё творчество! Критика, пожелания, предложения...

[Антея]

Я длго думала и наконец решила предоставить Вашему внимаю свои стихи.
Сразу прошу прощения за их маленькую особенность: пишу исключительно на родном языке (украинском)!
Буду очень благодарна за обьективную критику, пожелани и предложения косаемо моих стихов!
Спасибо!!!

[Антея]

Мрія
Печаль на серце каменем лягла,
І я до сонця руки простягла.
Я мрію про далекий дивний світ,
Де не буває ані горя, ані бід.

Я мрію про нескошені поля,
Як під ногами чорная рілля.
І як струмок чистесінький тече,
І як яскраве сонечко пече.

Я мрію про чарівні квіти на лугу,
Про свіжий теплий вітер на бігу.
Про світлі зіроньки ясні
Я мрію у своєму сні.

Я знаю, що цей дивовижний край,
Неначе справжній Божий рай.
На Україні, вдалені,
Де завжди хороше мені!

[Антея]

Сум
Чому так боляче мені?
Чому мені так важко?
Чому так холодно мені?
Чому мені так страшно?

Я в самоті, і день, і ніч,
Я плачу і страждаю.
Я б шла з тобою пліч о пліч,
Тебе я так кохаю!

Та ти далеко, я сумна,
І що робить не знаю.
Я все вирішую сама,
Й тебе я дожидаю.

Несправедливість скрізь одна,
І смуток і зітхання!
Я пронесу через літа
Моє несправджене кохання.

І все віддам за тебе я,
Та вже не буть нам разом!
Всьому виною тільки я,
Та білий сніг Кавказу...

[Антея]

Зима
Сніг іде,
Усе навколо ковдрою вкрива.
Сніг іде,
І все навкруг змінює зима.
Все блищить,
І все вкриває біла мережа.
Все блищить,
Ненача з криги скована душа.
Все мочить,
І ані звуку не почуєш ти.
Все мовчить,
І лише сніг може тут іти.
Йде зима,
І все навкруг холод обійма.
Йде зима,
І вся природа ніжно засина.
Все заснуло,
Й гомін літній нйби затиха.
Все заснуло,
Лише вітер ніжно подиха.ю
Все забуто,
І весна, й літо, і печаль.
Все забуто,
І минулого вже мені не жаль.
Знаю я,
Що буде знову радість і весна.
Знаю я,
Що на устах засяє усмішка ясна.

[Антея]

А этот стих без названия

Щоночі бачу я
Один і той же сон,
Він стільки різних дум
Мені навіяв знов.

І знову я не сплю
І бачу тиху ніч,
І знову я стою
Із нею віч на віч.

І знову щось кажу,
Сама не знаю що.
І знову я тужу
І не втіша ніщо.

Я плачу в катрий раз,
А туга серце їсть.
Та я не чую сліз
Бо сум той бачу скрізь.

Я знаю, що колись
Мене полишить він.
Та от біда, коли ж
Діждуся я цих змін?..

[Антея]

Это, пожалуй, последний стих на сегодня...
А там посмотрим по Вашим отзывам

Весна
Краю мій рідний,
Сонце встає.
Дух такий сильний
Радість дає.

Мати уранці
Хліб витяга.
Звідки й з'явилися
ґсила, снага!

І кущ калини
Розцвів під вікном.
І заспівали
Пташки кругом.

Сивий Дніпр
Швидше побіг.
Лід розтопило
Сонце і сніг.

Все розтопило
Сонце навкруг.
Ф селянин
Бере в руки плуг.

От і з берези
Сік вже тече.
Зникли морози-
Сонце пече.

І розквітає
Рідна земля.
Трави буяють,
Луки й поля.

Все оживає
Все повстає!
Бджілка літає,
Тепло стає...

Й радує око
Рідна земля.
І засміється
Вкраіна моя.

Всі засміються
Ліси і поля.
І засміюся
З ними і я!..

[Волчонок]

Стих о зиме ближе к песне. Ритм, наверное, такой. Да и мотивы подходят к фолк-творчеству. Отличные стихи, кстати говоря. Но "широкий" стиль у вас получается много лучше. То есть, последние два и второй  стихи по ритмичности, да и по многим другим параметрам, проигрывают двум остальным. Но это чисто моё вредное ИМХО.
З.Ы. А вот последнее четверостишие "Весны" меня, что называется, зацепило. Душевное.

[Антея]

Спасибо!
Я выложила 5 первых стихов (это осень 2002). На самом деле их у меня много и всё время появляются новые
В дальнейшем я буду чередовать старые и более новые стихи. Тематика разнообразная, рифма тоже, но я их не перебираю (уж извините) ведь на вкус и цвет товарища нет! Кому-то нравиться одно, а кому-то другое...

[Волчонок]

Ну, я и не прошу перебирать их. Даже не призываю. Автору решать, что "да", что "нет", а что "золотая середина". А я просто высказал свою Имху.

[Антея]

Автору решать, что "да", что "нет", а что "золотая середина". А я просто высказал свою Имху.

Смею не согласиться. Если быть честной до конца, из всех моих стихов мне, более-мение, нравится один, а остальные...
Решает не автор, а читатели! ИМХО

[Антея]

А вот собственно и тот самый стих!

Мова
Народ плюндрує рідну мову,
І що ж то за народ?
Ніхто не рад рідному слову,
Повсюди мат і блот!

О, бідна моя, рідна мова!
Нещасний мій народ!
Ти не цурайся свого слова,
Не слухай ти сволот!

Ти неньку-Україну слухай,
Ти їй допомагай!
Культуру рідну ти відроджуй,
І мову захищай!

Століттями її гнобили,
Топтали, били і кляли...
Ми ж, від свого не відвступили
І волі досягли.

Куди ж поділись патріоти?
Куди ж поділись ті,
Хто прагнув миру і свободи,
Слова хто лив святі?

Невже, Шевченка всі забули?
Не знають вже Франка?
Чи ж Лесини слова заснули
Під тихий спів Дніпра?

Ні, не забуть Шевченка!
Не знищить слів Франка!
І Лесин спів не потопити
Між бистрих хвиль Дніпра!

Давайте ж разом ми згадаєм
Батьків й дідів своїх.
Що визволили Україну
Й подарували сміх.

Згадаймо українську мову,
Й пісні, і "Кобзаря"!
Нехай поллється рідна мова,
Нехай зрадіє вся земля!!!

[Антея]

А это кое-что из относительно нового и не очень жизнерадостного,
зато очень философского

Вени
Я ріжу вени і пускаю кров
Вона тече й вирує знов.
Гаряча темна і густа,
І ось я майже вся пуста...

Солона чиста запашна,
І спага мучить та страшна!
І серддце бється повільніше,
І пульс стає усе тихішим...

У кожній краплі вдих і видих,
Життя тече по наших жилах.
Із жил воно і витікає,
Так, дуже часто це буває.

Хтось - це життя дає, хтось - забирає.
І дивного нічого тут немає.
Я ріжу вени й кров пускаю.
Чому ж мене це не вбиває?..

Жива
Я та, хто є,
І все моє.
Так, я така:
Доросла і слабка.

Я маю душу,
І жити мушу!
Жахливий світ.
І я, як лід.

Руйную все довкола
І створюю наново,
Як замикаю коло...

Постійна і мінлива
Я вірна та зрадлива
Я мертва і жива...

[Антея]

Відірвали душі частинку
І серця мого половинку
І сонця мого, на пів неба
І щастя мого, скільки треба...
Із болю залишили річку
Надію, як зламану свічку
Солоних сліз океани
І туги тяжкої тумани
І блиски зірок, як кинджали
У краплі роси щастя впало
У краплях роси потонуло
І зранене серце зітхнуло
І мрії злетіли до неба...
Нікого й нічого не треба
І вітром душа обернулась
У сни твої я не вернулась
У світі цьому не лишилась
Бо ж, вкотре в житті помилилась?
Я там, у незміряній далі
Я лесь, в позабутій печалі
Я з тим, хто із сонця і льоду
Мені він дарує свободу...
Я в тім, чого ти не приймаєш
Я те, від чого ти тікаєш
Я всюди, де можна почути
Я пісня, яку не забути
Я доля, яку не скорити
Мене неможливо зцілити
Тобі неможливо померти
Я ж є, бо на світі десь є ти!..

[Антея]

О тигре мій
О тигре мій, дикий звіру,
Чому ти знову лютуєш?
Твою втрачаю довіру,
На когось знову полюєш...

О тигре мій, мили друже,
Ти знов сумний, мій єдиний?
Так, постраждала я дуже,
Та ти, мій любий, не винен!

О тигре мій, моя кара,
Чому ти знову тікаєш?
Чим я тебе так злякала?
Чому ти знову страждаєш?

О тигре мій, моє щастя,
Моя єдина надія!
Мій страх і моє напастя,
Моя нездійснення мрія!

О тигре мій, тогре, тигре!..
Без тебе не зможу жити!
О тигре мій, любий тигре,
Як важко тебе любити!..

[Пророк]

Відірвали душі частинку
І серця мого половинку
І сонця мого, на пів неба
І щастя мого, скільки треба...
...

Здорово. Спасибо, мне понравилось.